| Коваль | Дата: Четвер, 27.11.2008, 15:13 | Повідомлення # 1 |
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
| 
|
| |
| |
| Кошеня | Дата: П'ятниця, 28.11.2008, 23:06 | Повідомлення # 2 |
Майор
Група: Користувачі
Повідомлень: 93
Репутація: 2 []
Статус: Відсутній
| * * *
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Один з моїх улюблених...
|
| |
| |
