Навіть до кінця не пам'ятаю, що спонукало написання цього вірша.... Сиділа і мовчала, та чекала дива
А де ж життя? - летіло за вікном...
вже потім плакала й кричала " Та чого ж я не щаслива?"
Закутана в шовкову ковдру, та овіяна теплом.
Сиділа мовчки, все перемикала
Канали в телевізорі "один, один..."
Й велику чашку мокачіно допивала
Згорала від нічних годин.
Взяла свій телефон, щось відіслала
По смс замовила якогось "мила"
І у блокноті щось намалювала ...
Все бурмотіла "Та чого ж я не щаслива?"
Накрила стіл, смачненько попоїла
прийняла ванну,випила вина
Сіла писать вже вірші
Та щаслива не була.........
НА ПРОТИСТАВЛЕННЯ
На дворі "брав мороз", вже холодно було
Вже до зими - все снігом замело ....
12 година, а вона сама
Ішла додому втоммлена, та не сумна ....
У неї від роботи рани на руках
А впавші очі навівають страх
Весь одяг рваний і поламані чоботи
Та їй не холодно! Вона іде з роботи!
Вона заходить в темну хату
В душі щира
Цілує діток, чоловіка, й каже...... :"Я ЩАСЛИВА!"