Операційна система MS-DOS - 27 Листопада 2009 - Розробки студентів

Операційна система MS-DOS є однією з найрозповсюджених. Існують різноманітні версії цієї системи.
Операційна система MS-DOS має розвинену командну мову. Вона дає можливість організації багаторівневих каталогів, підімкнення драйверів додат-жових зовнішніх пристроїв та інші можливості.
До складу MS-DOS входить ряд програмних модулів, основними з яких є:

Базова система введення-виведення (BIOS). Цей модуль знаходиться у постійному запам'ятовуючому пристрої. При вмиканні ПК управління передається модулю BIOS і зразу ж починається автоматичне тестування основних компонентів комп'ютера. При виявленні помилки робота комп'ютера припиняється і на екран виводиться відповідне повідомлення.
В разі успішного закінчення тестування BIOS завантажує у оперативну зам'ять програмний блок початкового завантаження MS-DOS.

Блок початкового завантаження (БПЗ). Це програма об'ємом 512 байт, яка розміщується на 0-му рядку системного диска у першому секторі нульової доріжки. БПЗ виконує тільки одну функцію — завантажує із системного диска в оперативну пам'ять два інших модулі MS-DOS, а саме: модуль розширення базової системи введення-виведення та модуль опрацювання переривань. БПЗ заноситься автоматично на диск при його форматуванні.

Модуль розширення базової системи введення-виведення (IO.SYS).
Розширення можливостей BIOS здійснюється головним чином за рахунок
можливості підключення додаткових програм (драйверів), що обслуговують нові зовнішні пристрої, або зміни режимів роботи драйверів, які раніше використовувалися.
Нові драйвери та зміни заносяться у файл конфігурації CONFIG.SYS, який обробляється модулем IO.SYS.
Модуль розширення базової системи введення-виведення робить також завантаження командного процесора в оперативну пам'ять.

Модуль обробки переривань (MSDOS.SYS). Цей модуль реалізує переривання верхнього рівня системи, з якими взаємодіють прикладні програми.
Переривання нижнього рівня забезпечуються модулем BIOS.
У процесі завантаження MS-DOS управління на деякий час передається модулю MSDOS.SYS, у якому встановлюються внутрішні робочі таблиці, ініціюються певні вектори переривань та виконується підготовка до завантаження командного процесора. Модуль обробки переривань містить підпрограми, що забезпечують роботу файлової системи, пристроїв введення-виведення, обслуговування деяких спеціальних дій, зв'язаних із завершенням програм, їх штучним перериванням та обробкою помилок.

Командний процесор (COMMAND.COM). Цей модуль виконує такі чотири основні функції:

приймання та аналіз команд, що надходять із клавіатури або з командного файла;
виконання внутрішніх команд MS-DOS, вбудованих у файл COMMAND. СОМ;
завантаження та виконання зовнішніх команд MS-DOS та прикладних програм із розширенням типу СОМ і ЕХЕ.

Командний процесор складається із резидентної частини, яка постійно знаходиться у оперативному запам’ятовуючому пристрої (ОЗП), та нерезидентної частини, що завантажується у ОЗП в міру необхідності.
Утіліти ДОС. У тіл іти оформлюються у вигляді самостійних файлів, що виконують різні сервісні функції (забезпечення безпеки зберігання даних, відновлення даних, виведення інформації у різних форматах та ін.).

Завантаження та ініціалізація

Завантаження ОС (операційної системи) може здійснюватися із гнучкого диска А: або із жорсткого С:. Якщо в комп'ютері є диск С:, то завантажувати ОС потрібно тільки з цього диска.
Після вмикання комп’ютера управління передається модулю BIOS для тестування його основних пристроїв. Після закінчення тестування перевіряється установка системної дискети у пристрої А:. За наявності цієї дискети відбувається зчитування даних з неї та завантаження в ОЗП завантажувача (БПЗ). Якщо системна дискета у пристрої А: відсутня, то перевіряється наявність жорсткого диска С: і завантажується БПЗ із цього диска. Якщо відсутній і диск С:, то завантажується вбудований інтерпретатор мови Бейсік.
Завантажувач здійснює пошук у каталозі системного диска модулів IO.SYS та MSDOS.SYS. Ці файли у каталозі завжди розміщуються першими — послідовно один за одним.
Якщо модуль БПЗ не виявляє файлів IO.SYS і MSDOS.SYS, то даний диск вважається несистемним і на екран виводиться відповідне повідомлення. У цьому випадку користувачу необхідно змінити дискету і повторно завантажити MS-DOS. Після завантаження модулей IO.SYS та MSDOS.SYS модуль розширення базової системи введеня-виведення опрацьовує файл конфігурації системи CON-SYS. Команди, що включені до файла CONFIG. SYS, здійснюють настроювання певних параметрів ДОС. Зокрема, ці команди дозволяють приєднати додаткові зовнішні пристрої, установлювати кількість одночасно відкритих файлів і кількість буферів для обміну даними із дисковими накопичува-установлювати режим, за якого користувач матиме можливість припинити будь-яку робочу програму за певних умов та ін.
Палі завантажується файл командного процесора COMMAND.COM і на екрані з’являється вікно запрошення операційної системи певного виду та ін. Наприклад, запрошення видається у такому вигляді:

А:\>

Після цього можна працювати з системою.

Клавіші управління при роботі з системою

При роботі з операційною системою використовуються такі клавіші управління:
Enter — вказівка MS-DOS виконати поточний командний рядок;
Ctrl-С або Ctrl-Break — припинення виконання програми або команди
MS-DOS;
Ctrl-S або Pause — зупинка виведення на екран; натискання на будь-яку клавішу продовжує виведення;
Shift-PrtSc — виведення поточного вмісту екрана на принтер;
Ctrl-PrtSc — паралельне виведення на принтер усіх даних, що виводяться на екран; повторне натискання на клавіші Ctrl-PrtSc вимикає цей режим;
Ctrl-Alt-Del — перезавантаження MS-DOS;
Ctrl-Z/Enter — закінчення поточного файла;
Назва диску та клавіша Enter — зміна поточного диску.
Відмітимо, що командний рядок після натискання на клавішу Enter копіюється у буфер командного рядка. Надалі цю команду можна викликати з буфера на екран дисплея та редагувати її, використовуючи такі клавіші:
F1 — копіює з буфера один символ;
F2 — копіює з буфера всі символи до символа, що був введений після F2; F3 — копіює весь вміст буфера;
F4 — видаляє із буфера всі символи до символа, що введений за F4;
F5 — розміщує у буфері поточний командний рядок без його виконання;
F6 — розміщує у файлі, який копіюється із клавіатури на диск, символ кінця файла (Ctrl-Z);
Del — видаляє з поточного командного рядка символ перед курсором;
Esc — видаляє з екрана поточний командний рядок (вміст буфера не змінюється).

Особливості організації файлової системи

У ОС MS-DOS використовується ієрархічна, деревоподібна структура файлів, у якій каталоги файлів самі розглядаються як файли і їх імена реєструються у каталозі попереднього рівня.
У ієрархічній файловій системі на дискові завжди є кореневий каталог, у якому реєструються звичайні файли і каталоги 1-го рівня. У підкаталогах 1-го рівня, у свою чергу, створюються звичайні файли та підкаталоги 2-го рівня і т.д.
Імена каталогів, включених один в одний, відокремлюються знаком "\".

F:\excel\lab

Файли з одним і тим самим іменем можуть знаходитись у декількох каталогах.
Таким чином, для ідентифікації файлів у ієрархічних каталогах необхідно вказати ім'я накопичувача, шлях за файловою системою – ланцюг підлеглих каталогів та ім'я файла, що завершує низку файлів.
Ім'я накопичувача і шлях за файловою системою запам'ятовуються у буфері і вони вважаються робочими (поточними). Якщо при звертанні до файла опускаються ім'я накопичувача і шлях, то вони вважаються поточними.
Якщо шлях починається із знаку "\", то місцеположення файла визначається від кореневого каталога даного накопичувача. Інакше місцерозташування визначається від поточного маршруту даного накопичувача.
В імені каталогу можуть використовуватися латинські літери від А до Z, цифри від 0 до 9 та спеціальні знаки: $,#,&,@,!,(,), -,{,},_,-,%.
Специфікація файлів для ієрархічних каталогів у загальному випадку має таку структуру:

диск:шлях\ім'я файла.розширення

де:
диск: — позначення дисковода. Зазвичай це A, B — відповідно перший та другий дисковод гнучких дисків, С – дисковод жорсткого диска; шлях – позначення шляху до потрібного файла.
Ім'я файла та розширення утворюються за тими самими правилами, що й імена каталогів.
Наведемо стандартні розширення імен файлів, які найчастіше використовуються у операційній системі MS-DOS:
ASM — вихідний файл мовою Ассемблера;
ВАК — файл із резервною копією;
BAS — файл із програмою мовою Бейсик;
ВАТ — командний файл;
BIN — двійковий програмний файл;
С — вихідний файл мовою СІ;
СОМ — виконуємий файл програми;
СРІ — файл із даними кодової сторінки;
DAT — файл даних;
DOC — файл документа;
HLP — файл інтерактивного довідника;
LST — файл із лістингом програми;
LIB — бібліотечний файл;
OBJ — об'єктний (проміжний) файл програми;
OVL — програмний оверлейний файл;
OVR — програмний оверлейний файл;
PAS — вихідний файл мовою Паскаль;
SYS — системний файл або драйвер пристрою;
TMP — тимчасовий файл;
ТХТ — текстовий файл;
$хх — тимчасовий або неправильно записаний файл.

Команди для роботи з файлами

Копіювання файлів – команда СОРУ
Основна структура команди передбачає зазначення шляху, де розміщено початковий файл, і місця, де створюється копія файла. Очевидно, що при цьому потрібно вказати повні імена файла і копії (імена із визначенням шляху). Якщо паювання відбувається на поточному дисководові (або у поточному каталозі), то шлях до файла може бути не обумовлений. Імена початкового файла і копії можуть бути різними або, якщо використовуються два дисководи, однаковими.
Приклад. Потрібно копіювати файл з дискети, яка є у дисководі А, на дискету що установлена в дисковод В. Ім’я файла і копія зберігаються.

A>COPY a:keyb.com b:

Ім'я початкового файла (у даному випадку a:keyb.com) завжди стоїть на першому місті.
В цьому прикладі вказівка на дисковод А: може бути упущена, оскільки він € поточним:

A>COPY keyb.com b:

Якщо поточним зробити дисковод b:, то команда набуває такого вигляду:

B>COPY a:keyb.com

Після закінчення операції копіювання на екран дисплея виводиться повідомлення про кількість скопійованих файлів. Наприклад, повідомлення:

4 File(s) copied

свідчить про те, що скопійовано чотири файли.
Ім'я копії може відрізнятися від імені початкового файла. Наприклад, скопіювати файл keyb.com з дисковода А на дисковод В. Ім'я хопії — keybl.com.

A>COPY a:keyb.com b:keybl.com

Для створення копії файла на тій самій дискеті (або у тому ж каталозі) імена файла і копії мають бути різними.
Приклади:

A>COPY abc.txt kam.txt
A>COPY TXT\abc.txt TXT\kam.txt
A:\TXT>COPY abc.txt kam.txt

Якщо потрібно копіювати багато файлів, то в іменах використовують символи ? і *. Наприклад,

A>COPY *.* b:

Ця команда забезпечує копіювання всіх файлів дисковода А: на дисковод B:. Якщо потрібно копіювати файли, що мають тільки однакові імена або тільки однакові розширення, то слід використовувати команди такого вигляду:

A>COPY abc* b:, або A>COPY *.txt b:

Використання ключа /V в команді забезпечує копіювання файлів з одночасним контролем правильності копіювання. В цьому випадку, після копіювання відбувається порівняння копії з початковим файлом на їх ідентичність.
Створення та знищення файлів – команда COPY CON
Для виконання цієї команди необхідно вказати шлях та ім’я файла, який потрібно створити:

COPY CON <ім'я файла>

Приклад. Створити новий файл nov.txt у кореневому каталозі дисковода А:

A:\COPY CON nov.txt

Після виконання цієї команди можна вводити з клавіатури будь-який текст у файл nov.txt. Для закінчення роботи з командою потрібно натиснути клавіші Ctrl/Z і Enter.

Видалення файлів - команда DEL
Формат цієї команди:

DEL[шлях]<файл>[/P]

За наявності в команді ключа /Р операційна система робить запит, щоб підтвердити знищення файла після введення команди. В імені файла дозволяється використання символу зірочка (*).
Приклад. Знищити файл help.txt у каталозі TEMP диска А.

C:\>DEL A:TEMP\help.txt/P

Після натискання клавіші Enter на екрані монітора з'явиться повідомлення:

Are you sure (Y/N)? — Ви впевнені (Так/Ні)?

Для підтвердження знищення файла треба натиснути клавішу з літерою Y та Enter.

Перейменування файлів – команда RENAME
Команда має формат:

REN[шлях]<ім’я файла><нове ім’я файла>

Можна використовувати символи "*" та "?" в іменах файлів, якщо операція виконується над групою файлів.
Приклад. Змінити ім'я файла red.txt на ім'я red.doc. Файл розміщується
на дискові С: у підкаталозі DOC.

A:\>C:\DOC\red.txt red.doc

Перегляд і друк вмісту файлів – TYPE
Формат команди:

ТYРЕ[шлях\]<ім'я файла>

Однак файл, який треба переглянути, має підходити для цього. Він повинен мати символи, що відображаються. Краще, коли це текстовий файл, інакше на екрані з'явиться нісенітниця. Як правило, файли з розширеннями TXT, DOC, ВАТ при виведенні на екран мають зрозумілі відомості.
Приклад.

C:\TYPE A:\DOC\help.txt

Команди для роботи з каталогами

Перегляд каталогів – DIR
Формат команди:

ОГО[шлях][<ім'я каталога або файла>][\P][/W]

Для поточного каталогу шлях та ім'я можна не зазначати.
Ключ /Р забезпечує посторінкове виведення каталогу на екран монітора. Його використовують за великої кількості файлів, що перевищує кількість символьних рядків, які виводяться на екран монітора. Після заповнення екрана виконання команди припиняється. Для переходу до іншої сторінки потрібно натиснути будь-яку клавішу.
Ключ /W забезпечує виведення списку файлів у п'яти колонках по ширині екрана, що полегшує перегляд довгих списків. В цьому випадку на екран виводяться лише імена та розширення файлів без уточнення їх розміру та часу створення.
Приклади:
а) C:\>DIR
На екран виводиться кореневий каталог диска С.
б) C:\DOS>DIR
На екран виводиться вміст поточного каталога DOS.
в) C:\>DIR A:\ARH
На екран виводиться вміст каталога ARH диска А.
г) C:\>DIR A:\AV\WEB.COM
На екран виводяться дані про файл WEB.COM.

Створення каталога – MKDIR (MD)
Загальна структура команди:

МD[шлях]<ім'я каталога>

Приклади:
а) A:\>MD TXT
У кореневому каталозі диска А створюється підкаталог ТХТ.
б) C:\>MD A:\ARH\GAMES
Створюється підкаталог GAMES у каталозі ARH диска А.

Знищення каталогів – RMDIR (RD)
Формат команди:

RD[шлях]<ім’я каталога>

Для використання команди існують деякі обмеження. Наприклад, не можна знищувати кореневий і поточний каталоги. Каталог, який видаляється, має бути порожнім.
Приклади:
а) A:\>RD DOC
На диску А знищується каталог DOC.
б) C:\>RD A:\WORD\TXT
Знищується підкаталог ТХТ із каталогу WORD на диску А.

Заміна поточного каталогу – CHDIR (CD)
Формат команди:

CD [шлях]

Припустимо, що система налаштована на кореневий каталог диска С. Тоді запрошення операційної системи має вигляд С:\>. Якщо тепер потрібно перейти до роботи з файлами підкаталогу ARH каталогу DOC диска С, то вводиться команда

C:\>CD DOC\ARH

Після виконання команди операційна система виводить запрошення:

C:\DOC\ARH>

В цьому випадку підкаталог ARH став поточним.
Перехід до каталога DOC, в такому випадку він стає поточним, стає можливим, якщо використати команду CD.. (тобто CD і після неї дві крапки).
Кореневий каталог стає поточним після використання команди CD\. Треба відмітити, що операційна система слідкує за поточними каталогами всіх дисководів комп'ютера. Якщо комп'ютер має дисководи А і С, то для кожного з них можна незалежно визначати поточний каталог:

D:\>CD C:\PAS\EXE
D:\>CD A:\ARH\BUF\TXT

Якщо після виконання цих двох команд перейти до диска С командою D:\>C:, то поточним стає підкаталог ЕХЕ, тобто на екрані з'являється запрошення:

C:\PAS\EXE>

Аналогічно, якщо перейти до диска А, то запрошення операційної системи має вигляд: \

A:\ARH\BUF\TXT>