FAT (File Allocation Table - таблиця розташування файлів) є найпростішою з підтримуваних у Windows NT файлових систем. Основою файлової системи FAT є таблиця розташування файлів, яка розміщена на початку тому. У випадку пошкодження на диску зберігаються дві копії цієї таблиці. Крім того, таблиця розташування файлів і кореневий каталог повинні зберігатися у визначеному місці на диску (для правильного визначення місця розташування файлів завантаження).

Диск, що відформатовано у файловій системі FAT, ділиться на кластери, розмір яких залежить від розміру тому.

Одночасно із створенням файлу в каталозі створюється запис і встановлюється номер першого кластера, що містить дані. Такий запис в таблиці розташування файлів сигналізує про те, що це останній кластер файлу, або указує на наступний кластер.

Оновлення таблиці розташування файлів має велике значення і вимагає багато часу. Якщо таблиця розташування файлів не оновлюється регулярно, це може привести до втрати даних. Тривалість операції пояснюється необхідністю переміщення зчитуючих головок до логічної нульової доріжки диска при кожному оновленні таблиці FAT.

Каталог FAT не має певної структури, і файли записуються в першому знайденому вільному місці на диску. Крім того, файлова система FAT підтримує тільки чотири файлові атрибути: «Системний», «Прихований», «Тільки читання» і «Архівний».

У файловій системі FAT використовується традиційний формат імен 8.3. Імена файлів повинні складатися з символів ASCII. Ім'я файлу або каталога повинне складатися не більше ніж з 8 символів, потім слідує роздільник «.» (крапка) і розширення завдовжки до 3 символів. Першим символом імені повинна бути буква або цифра. При визначенні імені можна використовувати всі символи за винятком перерахованих нижче.

Використання цих символів може призвести до несподіваних результатів. Ім'я не повинне містити пропусків. Вказані нижче імена зарезервовані.

CON, AUX, COM1, COM2, COM3, COM4, LPT1, LPT2, LPT3, PRN, NUL CON, AUX, COM1, COM2, COM3, COM4, LPT1, LPT2, LPT3, PRN, NUL 

Як правило, не варто використовувати файлову систему FAT для дисків і розділів, розмір  яких понад 200 МБ. Це пояснюється тим, що у міру збільшення розміру тому продуктивність файлової системи FAT швидко падає. Для файлів, розташованих в розділах FAT, неможливо встановити права доступу. Розділи FAT мають обмеження за розміром: 4 ГБ під Windows NT і 2 ГБ під MS-DOS.

На відміну від FAT у системі NTFS на диску немає спеціальних об'єктів і відсутня залежність від особливостей встановленого устаткування (наприклад, сектор розміром 512 байт). Крім того, на диску відсутні спеціальні сховища даних (таблиці FAT).

Диск NTFS умовно ділиться на дві частини. Перші 12% диска відводяться під так звану зону - простір, в який знаходиться метафайл MFT. Запис яких-небудь даних в цю область неможливий. MFT-зона завжди тримається порожньою - це робиться для того, щоб найголовніший, службовий файл (MFT) не фрагментувався при своєму зростанні. Останні 88% диска є звичайним простором для зберігання файлів.

Для забезпечення здатності до відновлення NTFS відстежує всі операції відносно файлової системи. Виконання команди CHKDSK у файловій системі FAT служить для перевірки послідовності покажчиків в межах каталога. Файлова система NTFS зберігає журнал операцій з цими компонентами. Таким чином, для відновлення зв'язності системи необхідно за допомогою команди CHKDSK виконати відновлення операцій до останньої точки фіксації. При використанні FAT збій сектора, в якому зберігається один із спеціальних об'єктів файлової системи, приводить до виникнення неусувної помилки одного сектора.

В NTFS ця проблема розв'язується двома способами. По-перше, спеціальні об'єкти не використовуються, а всі, які є на диску об'єкти відстежуються і захищаються. По-друге, існує декілька копій (число залежить від розміру тому) основної таблиці файлів. NTFS підтримує екстрене виправлення.

Додаткові функції
Основне призначення конфігурації операційної системи Windows NT на будь-якому рівні є забезпечення платформи, яку можна використовувати як модуль при побудові інших систем, і NTFS не є виключенням. Ця файлова система є гнучкою платформою з широкими функціональними можливостями, яку можуть використовувати інші файлові системи. Крім того, в NTFS повністю реалізована модель безпеки Windows NT і підтримка декількох потоків даних. Файл даних перестав бути окремим потоком даних. Крім того, користувачі можуть додавати власні атрибути файлів.

Імена файлів у системі NTFS
Імена файлів можуть складатися не більше ніж з 255 символів, включаючи будь-яке розширення. В іменах зберігається регістр введених символів, але самі імена не залежать від регістра. NTFS не розрізняє імена залежно від регістра. В іменах можуть бути використаний будь-які символи за винятком вказаних нижче.

В даний час з командного рядка можна задати ім'я файлу завдовжки не більше 253 символів.

Виконав: студент 1 курсу 17 група, Руденко Богдан (ТПФ).