П'ятниця, 28.07.2017, 02:31
Освітні веб-ресурси
учителям інформатики
Головна Реєстрація Вхід
Ви - Гість · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 27 з 65«1225262728296465»
Форум » Інформаційно-комунікаційні технології » Інтернет - Що? Де? Коли? » Етикет спілкування в Інтернеті
Етикет спілкування в Інтернеті
просто6нарикДата: Вівторок, 28.04.2015, 11:01 | Повідомлення # 261
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
ПРивет! Всем!
 
sergey-sobolДата: Вівторок, 28.04.2015, 11:06 | Повідомлення # 262
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
Я думаю, що головне не вживати нецензурних слів,адже це псує наш внутрішній світ!!
 
sashkashlosarДата: Вівторок, 28.04.2015, 11:42 | Повідомлення # 263
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
Привіт всім! Як на мене, потрібно толерантно ставитись до співрозмовника і поважати її думку.
Це дуже важливо!
 
radik-mark55555Дата: Вівторок, 28.04.2015, 11:43 | Повідомлення # 264
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
1. На сторінках групи спілкується багато різних людей, з різними думками й інтересами. Слід бути тактовними і коректними в своїх висловах. Не нападайте на людину тільки через те, що її думка не збігається з вашою.

2. Вибирайте собі псевдонім або нік, що не ображає інших учасників розмови. Уникайте нейтральних імен, які не дають можливості уявити хто ви: жінка чи чоловік. Адміністрація групи залишає за собою право заносити до чорного списку сторінки користувачів, які не відповідають дійсності (фейки) та вводять користувачів в оману.

3. Звертаючись до кого-небудь, пишіть його нік на початку вашої фрази або використовуйте функцію "Відповісти".

4. Не використовуйте свою анонімність для образи інших учасників спілкування.

5. Якщо вас образили навмисно або ненавмисно - не піддавайтеся на провокацію. Як кажуть в Мережі, не розводьте флейм (англ. flame - полум'я, пожежа) або припиніть його першим. Іншим відвідувачам зовсім не цікаво читати словесні суперечки, лайку та образи.

6. Не повторюйте багаторазово одну і ту ж фразу, не забивайте "ефір".

7. Текст, написаний усіма великими літерами або з великою кількістю знаків оклику (наприклад, "ДОПОМОЖІТЬ!!"), інтерпретується як гучний крик. Повідомлення, написані лише великими буквами видаляються. Великі літери - прерогатива Адміністрації групи.

8. Використовуйте смайлики, але не зловживайте ними. Повідомлення, що складаються лише із смайлів видаляються.

9. Не вдавайтеся до різких і нецензурних висловів, намагайтеся не допускати граматичних помилок. Повідомлення з матами, матозамінниками, елементарно неграмотні видаляються.

10. Не використовуйте трансліт. У кого немає кирилиці використовуйте програми-транслітератори. Повідомлення транслітом видаляються.
 
sashkashlosarДата: Вівторок, 28.04.2015, 11:44 | Повідомлення # 265
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
етикет спілкування - найголовніше!!!  
Саме тоді проявляється спавжня людина, її виховання.  thanks
 
Anna1998Дата: Вівторок, 28.04.2015, 11:45 | Повідомлення # 266
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
Етикет в епоху середньовіччя
В епоху середньовіччя етикет постає перед нами зовсім по-іншому, коли він формується й існує у
своєму класичному вигляді. Більшість дослідників історії культури
відносять виникнення етикету як склалася нормативної системи саме до
цього часу.
Найбільш цікавими і важливими в цьому плані є два останні етапи середньовіччя: його розквіт (XI-XV ст) та пізнє
середньовіччя (XVI - перша половина XVII ст) - період розкладу феодалізму і зародження буржуазного суспільства.
Середньовічне суспільство Західної Європи було жорстко іерархізіровано. Суспільна свідомість тієї епохи представляло його складається з трьох розрядів - «тих, хто молиться, воюючих і працюючих». Але поступово клас феодалів став розширюватися за рахунок незнатних воїнів (лицарів). До XI ст. У Західній Європі склалося особливе стан - лицарство, яке в XII-XV ст досягло свого розквіту. Самі лицарі вважали себе «кольором світу», вищим шаром суспільства, який створив свій спосіб життя, свій кодекс моралі та звичаїв. Вони сформували особливі і цінності, що
дозволили їм відокремитися від неблагородних, простолюдинів. XIV-XV ст
називають століттям лицарства, і для цього, дійсно, є всі підстави, оскільки в цей час лицарство остаточний спосіб життя і, нарешті, як певний менталітет і культура.
Саме в цей період середньовіччя остаточно складається в суспільній свідомості образ ідеального лицаря і кодекс лицарської честі. Ідеалом поведінки та способу життя стає максимальне наближення до цього особистісному зразком. Так що ж являв собою це образ лицаря «без страху і докору», якими якостями він повинен володіти?
Однією ж з головних ознак благородства в середовищі світських феодалів
була довга родовід, яка велася по батьківській лінії - лінеаж. Це
викликало прагнення кожного з них будь-яким можливим способом і при
кожному зручному випадку прославляти дійсні, а нерідко і вигадані
доблесті та моральні чесноти та подвиги своїх предків.
Ядро лицарського кодексу честі становила вірність своєму сеньйорові.
Зрада і віроломство вважалися для лицаря найтяжчим гріхом і тягли за
собою виключення з військово-аристократичної корпорації, яку і являло
собою лицарство.
Від лицаря очікувалося, що він буде постійно піклуватися про свою славу. Це було пов'язано з тим, що в культурі
лицарства надзвичайно важлива була зовнішня сторона. У житті лицаря
багато що було свідомо виставлено напоказ. Лицар постійно прагнув до
першості, до слави, до популярності, які весь час вимагали свого
підтвердження все новими і новими випробуваннями,
подвигами. Лицар постійно повинен був підтверджувати своє місце в
ієрархії, яке залежало від кількості та якості переможених ним лицарів.
Лицар не міг спокійно слухати про чужі успіхи і прагнув до того, щоб
про його подвиги і любові знав «весь християнський світ». (Як не згадати у зв'язку з цим «славного лицаря сумного образу» Дон-Кіхота!)
При цьому слід зазначити, що неодмінною властивістю лицаря, як людину
благороднорожденного, повинна була бути щедрість, перш за все по
відношенню до тих, хто прославляв при дворах подвиги лицаря. Ці люди
завжди могли розраховувати «на хороше частування і пристойні нагоди
подарунки перед відправленням у подальший шлях». Від лицаря було
потрібно, не торгуючись, дарувати будь-якому те, що він просив у якості
плати. «Краще розоритися, ніж стати скупарем. Перше - тільки на час,
адже прийняття дару зобов'язує віддати за нього сторицею. Скупість ж
веде до втрати званням, положення, до виключення з суспільства ».
Орієнтація лицарської культури на зовнішній прояв виражалося в тому, що в якості лицарських чеснот підкреслювалися краса і привабливість. Звідси і зовнішній блиск культури лицарства, особливу
увагу до ритуалу, атрибутиці, символіці кольору, предметів, манерам.
Красу лицаря повинні були підкреслювати дорогий одяг, багато прикрашені золотом
і коштовним камінням. Одяг точно вказувала на соціальну категорію і
положення носив її людини. Носити не той одяг, який личить людині не
його рангу, означало, зробити гріх гордині чи, навпаки, падіння.
Особливу увагу в цьому плані приділялася аксесуарів - головних уборів і
рукавичок, які точно вказували ранг.
Від лицаря були потрібні чемність, уміння складати або хоча б читати вірші, грати на якомусь музичному інструменті. Він повинен був бути
розвиненим і фізично, оскільки від нього постійно була потрібна досить
велика фізична сила - інакше він просто не зміг би носити обладунок, які
важили 6080 кг. Відмінною рисою лицаря була безумовна вірність своїм
зобов'язанням по відношенню до рівних собі, тому серед лицарів були
широко поширені різні рицарські обітниці, клятви, угоди, які
супроводжувалися спеціальними жестами. При цьому лицарським клятвам і
обітницями надавався характер публічності.
Обов'язком лицарів була і турбота про сиріт, вдів і взагалі турбота
про слабких. Але все ж головним складовим лицарського кодексу було
ставлення до ворога і до жінки.
Одним з безумовних вимог до лицаря була мужність. Побоювання бути запідозреним у боягузтві, у браку мужності диктувала і відповідні форми поведінки лицаря в бою: лицар в обладунках не мав права відступати; не можна було вбивати супротивника ззаду; вбивство беззбройного ворога покривало лицаря ганьбою; слід надавати противнику
по можливості рівні шанси (якщо противник впав з коня, лицар теж злазив з
коня, щоб зрівняти шанси) і т.д.
Всі ці правила, обов'язкові в бою, диктувалися повагою до супротивника, гордістю і, нарешті,
гуманністю. Головним для лицаря була не сама перемога, а поведінка в
бою, причому незалежно від того, чи був цей бій справжнім боєм або
рицарським турніром, який набув особливої ​​популярності і пишність в
XII-XIV ст, коли на них збиралися лицарі з усіх кінців Європи.
Разом з тим лицарські ідеали не зовсім відповідали тим принципам гуманізму, рівності перед Богом, всепрощення і т.д., які
проповідувалися християнством. Гординя - один з найстрашніших гріхів
для християнина - вважався найважливішим достоїнством лицаря. Помста за образу (нерідко уявне) була законом його етики.
Особливим було і ставлення лицаря до свого коня і, звичайно, до своєї зброї, яке, як і одяг, було включено в етикетну класифікацію: залежно від соціального статусу лицаря в ієрархічній
структурі передбачалося носіння тієї чи іншої зброї. Так, наприклад,
шабля і скрамасак цінувалися вище, спис цінувалося не так високо, лук і
стріли ще нижче.
Ну і нарешті, одним з найважливіших обов'язків лицаря була закоханість у прекрасну даму.
Любовний служіння, культ дами були свого роду релігією лицарства. Любові надавалося виняткове значення. Вона повинна була
облагороджувати лицаря, надихати його на подвиги. Щоб завоювати
прихильність своєї коханої, лицар повинен був демонструвати
самозречення, відданість, самовідданість у служінні. Він повинен був
уміти володіти собою, приборкувати свої пориви.
Однією з особливостей даного етапу розвитку культури, що спричинило за собою
значні зміни у нормах поведінки людей, стало те, що ця культура
передбачала не просто хорошу матеріальну основу життя панівного стану,
але багатство і розкіш як умови дозвільного життя двору. Це життя була
орієнтована на гостини та розваги й об'єктивно вимагала зміни системи
норм, що регламентує звичаї двору.
Відповіддю на ці соціальні потреби і з'явився етикет, організуючий поведінка придворних таким чином, щоб
звеличити царюючих осіб і затвердити придворну ієрархію. Саме поняття «етикет» означало строго встановлений порядок і форми обходження при дворі монарха. Вперше це слово було використане в цьому значенні на одному з пишних і вишуканих прийомів
у короля Людовика XIV, де гостям були запропоновані картки з переліком
правил поведінки. Від французької назви картки «етикетка» відбулося і
саме поняття «етикет».
Призначення етикету обмежувалося вузьким колом людей, які належали до вищого стану суспільства, і за межі цього стану не виходило.
Етикет задавав стандарти і канони не тільки поведінки, але і всього способу життя дворянства,
приводячи його до «спільного знаменника»: треба було «вести себе як
усі», і «жити як усі», і щоб «усе було як у всіх».
Етикет пронизував усі сфери життя вищого стану, буквально до дрібниць регламентуючи життя двору.
Етикет носив характер закону і мав дуже сильний вплив на вищий світ.
Порушення норм етикету розглядалося як злочин. Сувора строгість етикету
того часу пояснювалася тим, що він служив специфічним способом
самозбереження вищого стану, що по відношенню до інших верств
суспільства було зовсім не чисельним. Етикет
виступав особливої ​​знаковою системою, за допомогою якої відбувалося
відокремлення дворянства від більш «низьких» культур - селян і міського
населення. Етикет покликаний був давати представнику дворянства відчуття власної винятковості, виховувати свідомість
соціального переваги. Етикет тим самим дозволяв відрізняти людей
«свого кола» від всіх інших і в цьому сенсі він справді був «етикеткою»,
«ярликом». Передаючись протягом декількох століть від покоління до
покоління, норми етикету закріплювали існувала станову ієрархію на рівні
звичних, звичайних, повсякденних форм поведінки.
Етикет представляв собою дуже складну, деталізовану і розгалужену систему норм і
цінностей, часто багатозначну і заплутану, засвоїти яку без
спеціального навчання було неможливо.
Всякому людську прояву надавалося своє самостійне значення і вимагало професійно вигостреного відносини. Тому та професіоналізація, яка характерна для етикету в цей період, аж ніяк не дивна. Численний штат
фахівців-професіоналів супроводжував будь-які етикетні прояви:
церемоніймейстери стежили за встановленим порядком здійснення
яких-небудь урочистих дій при дворі; численні вчителя етикету
(гувернери, вчителі танцю тощо) навчали дітей правилам хорошого тону;
спеціальні посадові особи стежили, контролювали , нагадували про закони
світла і правила пристойності.
Ускладненість і професіоналізація етикету створювали необхідність у посібниках і інструкціях. І такі
джерела не забарилися з'явитися.
Перший відомий трактат про поведінку був виданий ще в 1204 р. Він був написаний іспанським
священиком Педро Альфонсом і називався «Дисципліна клерікаліс». Ця книга була орієнтована на духовенство. У ній викладалися правила поведінки за столом, порядок ведення бесід, прийому гостей і т.д. пізніше на основі цієї книги стали виходити посібники з етикету в Англії, Голландії, Франції, в німецьких і італійських землях.
 
tratatatataДата: Вівторок, 28.04.2015, 11:46 | Повідомлення # 267
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
здоров , кароче вітя Калай олексійович стнпанович!!!
 
KiskasosiskaДата: Вівторок, 28.04.2015, 11:49 | Повідомлення # 268
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
Доброго дня.
Вибачте, ми би не хотіли вселяти вам надію, нам насправді не цікаво. Нас змусили це робити в школці-каколці.  shy rose :yes:
 
vika12345Дата: Вівторок, 28.04.2015, 11:58 | Повідомлення # 269
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
Просто скажу вам што я Садама Хусейн, И Я ВЗОРВУ ЗДЕСЬ ВСЕ НАФИГ ПОТОМУ ЧТО МЕНЯ ДОСТАЛА ЭТА КОНЧЕНАЯ ШКОЛА.....МИУ миу миу....нас порабощают ...Заставляют делать всю эту чепуху ...У нас мало сил ...Мы прошли через ЗНО... МЫ Потеряли мног сил ....я не думаю что я и остальные в состоянии судить как правильно придерживаться Этикета в интернете ...СПС за внимание thanks
 
bodyajopaДата: Середа, 29.04.2015, 08:41 | Повідомлення # 270
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 3
Репутація: 0 []
Статус: Відсутній
Етика спілкування в інтернеті.

Електронна пошта перетворила віртуальне спілкування на силу, яку не можна не
враховувати. Вже через 30 днів після відкриття, без будь-якої реклами та
публікацій у пресі, Amazon.com продавав книжки у всіх штатах Америки та
45 інших країнах світу. Для цього керівник фірми Джефф Безос лише
надіслав електронні листи своїм 300 друзям і попросив їх розповісти про
новий сайт своїм знайомим. Тільки за останніх два роки відсоток
користувачів Інтернету в Україні виріс більше ніж у півтора рази. Нині
всесвітньою павутиною в країні користується 3,2 млн або 8 % населення.

Багато організацій в Інтернеті надають можливість доступу до інтерактивних
сервісів, які підтримують "живу" бесіду між мешканцями різних міст,
країн або спільнот. Створено програми, які підтримують "живе"
спілкування в режимі реального часу. Наприклад, у телеконференції за
допомогою електронних засобів спілкування беруть участь великі групи
користувачів. Існують і локальні телеконференції, які присвячуються
конкретним подіям або чітко визначеній темі. У конференції спілкування
відбувається навколо певної теми, тоді як чат, як правило, визначеної
теми не має. Спілкування у деяких програмах можна вважати аналогом
телефонної розмови. При цьому дві особи, які спілкуються, мають доступ
до одного серверу і знаходяться у системі в той самий час. Кожен із
співрозмовників має змогу відразу ж бачити все, що набирає на клавіатурі
свого комп'ютера його партнер. І хоча вони не бачать і не можуть уявити
один одного, але передають свої думки, емоції, обмінюються інформацією й
одночасно реагують на неї.

Спілкування в Інтернеті має певні особливості, а саме:

1)спілкування, опосередковане комп'ютером, відбувається анонімно. Коли хто-небудь
надсилає повідомлення в Інтернет, його можуть читати всі і відповідати
на нього. Можна приєднатися до чужої розмови, а можна розпочати свою;

2) втрачають своє значення невербальні засоби спілкування. Фізична
відсутність учасників взаємодії призводить до того, що справжні почуття
можуть приховуватися або подаються зовсім не ті, які людина у цей момент
відчуває. Тому в Інтернеті легше вести серйозну розмову; можна
спілкуватися з тією людиною, яка б при зустрічі могла не сподобатися,
скажімо, через зовнішність; люди рідше ображаються. Можна говорити з
людьми незалежно від їх віку, статі, статусу тощо. Тобто в Інтернеті
внаслідок фізичної відсутності партнерів по комунікації зникає ціла
низка бар'єрів, які заважають взаємодії;

3) спілкуючись в Інтернеті, можна створювати будь-який образ, виглядати ким завгодно, бо
немає обмежень, характерних для матеріального світу. Користувачі кажуть:
"В Інтернеті ніхто не знає, що ви — собака". Анонімність розширює
можливості для само презентації людини, дає змогу створювати іншим яке
завгодно уявлення про себе. У цьому контексті навіть можна говорити про
"віртуальну особистість". Вона наділяється іменем, часто псевдонімом, а
її реальне "Я" дуже відрізняється від створеної віртуального образу.
Крім того, взаємодія тут має свої особливості, а саме: попередню
невизначеність; унікальність для кожного роду взаємодії; а також
існування тільки протягом самої взаємодії.
 
Форум » Інформаційно-комунікаційні технології » Інтернет - Що? Де? Коли? » Етикет спілкування в Інтернеті
Сторінка 27 з 65«1225262728296465»
Пошук:

Використовуються технології uCoz

Пишу українською