П’яний лікар сказав, що їй уже нічим не допоможеш. Я поглянула на те, що лишилося від Олесі і заплакала… Він був правий.

**************

У свої 20 років Олеся виглядала на всі 25. Зайва вага робила своє паскудне діло. Та попри це вона була дуже симпатичною, веселю та пробивною дівчиною. І лише іноді в комірці Олеся могла тихенько сплакнути від образ та зауважень незнайомих людей стосовно її зовнішності. А потім з усмішкою знову стати за прилавок.

Не дивлячись на свій юний вік, дівчина уже мала власний магазин іграшок та квартиру майже у центрі Києва. У неї було все: гроші, модний одяг, велика квартира, купа друзів, нерозділене кохання та запеклий ворог.

Її коханого та уявного чоловіка звали Артем. Він зовсім не красень, але й не потвора. Олеся його дуже любила, і іноді могла цілу ніч проговорити з його фотографією. Він же її навіть не помічав.

Ім’я запеклого ворога – Барбі. Так, її ворогом була лялька. Кожного разу, виставлявши її на вітрину, Олеся проклинала цей витончений шматок пластмаси. Вона ненавиділа її за те, що не могла бути такою вродливою, як лялька.

Якось, сидячи за чашкою кави, Олеся мені сказала, що хоче зробити собі пластичну операцію. Однак що саме хоче на собі змінити не повідомила. Оперувалася Леська, (так ми її називали ), у Москві. На зміну зовнішності пішло 2 роки. Весь цей час я її не бачила і навіть не чула, лише зрідка ми перекидалися СМС-ками.

Того літнього дня я сиділа на лавочці біля будинку, читала свіжу газету та лускала насіння. Раптом до мене підійшла незнайома і водночас ніби знайома вродлива дівчина модельної зовнішності. Вона була настільки красива, що лялька Барбі могла їй позаздрити, а будь-яка супер модель навіть не осмілилась би поряд з нею стати. Тією дівчиною виявилася моя Леська. Вона розповіла, що за весь час перебування у Росії їй зробили 10 пластичних операцій. І хоч тіло після хірургічних процедур ще не загоїлося, вона все ж таки вернулася до дому. Від справжньої Олесі залишились лише нижня губа, розріз очей та волосся, правда й те нарощене та пофарбоване.

Через пару днів після повернення на Україну, Леська вже мала купу кавалерів, низку фотосесій для глянцевих журналів типу «Наталі», а через два тижні вона вже красувалась на бігбордах та знімалася у рекламних роликах. Її життя, здавалось, наладилося.

Одного вечора, повертаючись з фотосесії, на Олесю напав грабіжник. Він не тільки забрав її речі, а ще й побив. Його удари були настільки сильними, що операційні шви на тілі дівчини не витримали та розійшлись. Леська потрапила до лікарні, де їй знову зробили ще 3 операції. Однак щось пішло не так і дівчина почала стрімко набирати вагу. Це для Олесі стало шоком. Тому щоб хоч якось втримати масу тіла, дівчина перестала їсти. Згодом вона знову потрапила до лікарні. Однак лікуватися вона не хотіла, тому всі пігулки, які давали їй лікарі, викидала. Через деякий час Леську підключили до «аппарату штучного питания». Крім того у Олесі почалися нервові розлади. Вдень їй усюди увижалася лялька Барбі, а ніччю, за розповідями дівчини, вона з неї насміхалася. Тому кожну ніч з нею у палаті ночували її батьки чи я.

Минув місяць. Леськине опухле тіло покрилося невиліковними гнійними пухирями. Розум помутнів. Від веселої та прикольної колись дівчини лишилась лише згадка. А на лікарняному ліжку лежало щось схоже на людину…

P.S.: Операцію Олесі зробив недосвідчений лікар.

Леська ж постраждала через свою невпевненість та довірливість.