Понеділок, 21.08.2017, 08:37
Освітні веб-ресурси
учителям інформатики
Головна Реєстрація Вхід
Ви - Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Звіт про виконану роботу [3]
Розробки студентів (2009) [28]
Розробки студентів (2008) [9]
Розробки студентів (2007) [7]
Різне [1]
Друзі сайту
Наше опитування
Чи готовий вчитель безкоштовно ділитись своїми матеріалами в мережі?
1. Так
2. Лише окремі матеріали
3. Ні, не готовий
4. Витяги з матеріалів
Всього відповідей: 80
 Розробки студентів
Головна » 2009 » Листопад » 27 » Основи малюнку: аналіз веб-ресурсів мережі Інтернет
Основи малюнку: аналіз веб-ресурсів мережі Інтернет
16:01
1.
Історія INTERNET починається з 1969 року, коли Міністерством Оборони США було ініційовано створення першої локальної мережі під назвою ARPANET (адміністрування передових дослідницьких проектів). Метою цих досліджень було вивчення можливостей об’єднання ресурсів багатьох комп’ютерів в єдиній системі. Спочатку мережа складалась з чотирьох комп’ютерів (трьох в Каліфорнії та одного в Юті). Створення ARPANET було експериментом уряду США в галузях мереж комутацій пакетів. ARPA, (Department of Defense (DOD) Advanced Research Projects Agency - Агенство Перспективних досліджень Міністерства оборони США), який пізніше став називатися DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency), об’єднало дослідників, надавши їм можливість колективно використовувати апаратні і програмні ресурси, бази даних, та іншу інформацію. Через деякий час до ARPANET були підключені інші експериментальні мережі: PRNET (packet radio) і SATNET (packet satellite). Об’єднання мереж було реалізовано з використанням розробленої спеціально для цієї мети технології міжмережної взаємодії TCP/IP, фінансованої DARPA. Ця мережа з’єднувала науковців, задіяних у військовій тематиці, з окремими комп’ютерними центрами. В 1986р. Міністерство оборони розділило цю систему на дві підсистеми – військову і цивільну (ARPANET і MILNET ) у зв’язку з проханням науковців США, але з’єднання, зроблене між мережами, дозволило їм взаємодіяти між собою. Це перше міжмережне з’єднання було названо DARPA Internet, пізніше перше слово було опущено і нове міжмережне з’єднання почали називати INTERNET. Велике значення для розвитку ARPAnet мала поява Ethernet технології - технології локальних мереж. Це дозволило підключати до ARPANET не тільки окремі комп’ютери, але і локальні та корпоративні мережі великих організацій. На початковій стадії розвитку доступ до ARPANET обмежувався військовими та організаціями, які працювали за контрактом з військовими, університетами, що виконували військові замовлення. В кінці 1970-х років була створена нова глобальна мережа, яка обслуговувала університетські колективи і частково комерційні організації: UUCP, мережу комп’ютерів, працюючих під керівництвом операційної системи UNIX і USENET - всесвітню мережу телеконференцій.
На початку 1980-их років з’явились такі мережі, як Computer Science Network (CSNET) і BITNET, користувачами яких були в основному вчені та дослідники. Ці мережі ще не стали частиною INTERNET, але завдяки спеціальним з’єднанням, що називаються шлюзами, дозволяли обмінюватися інформацією між різними мережами.
Наступний важливий момент в розвитку INTERNET пов’язаний з створенням в 1986 році мережі Національного Наукового Фонду США, мережі NSFNET (National Science Foundation Network). Використовуючи існуючу ARPANET-технологію, NSFNET об’єднала дослідників всієї країни п’ятьма суперкомп’ютерними центрами у провідних університетах США, зв’язавши їх між собою 56 КБіт/сек телефонними каналами зв’язку, що на той період часу було неймовірно швидко. В подальшому NSF ініціював створення національних мереж. В кожному регіоні кожен університет з’єднувався із своїми найближчими сусідами. В результаті таких з’єднань створилась єдина комп’ютерна мережа США. Зв’язок університетів відбувався за допомогою телефонних ліній. Слід зазначити, що в цей час суперкомп’ютери були в розпорядженні тільки військових і розробників у великих організаціях. Створення потужнішої мережі, зв’язаної швидкісними каналами зв’язку викликало масове під’єднання до NSFNET різних регіональних, університетських, академічних мереж по всій країні. На сьогоднішній день до NSFNET під’єднано близько 20000 мереж всього світу. Таким чином, NSFNET по суті замінила і витіснила ARPANET як дослідницьку мережу. ARPANET, виконавши свої функції, була зупинена в березні 1990 року. Така ж участь спіткала і CSNET, абоненти якої, в основному спеціалісти в сфері комп’ютерних технологій, масово перепід’єднались до NSFNET. CSNET припинила своє існування в 1991 році.
Значне зростання мережного трафіку і кількості під’єднаних до мережі абонентів призвів до необхідності технічної реорганізації мережі. В 1987 році з Merit Network Inc. був підписаний контракт на керування і розвиток NSFNET. Merit Network Inc. разом з IBM Corporation і MCI Communication Corporation провела реорганізацію NSFNET, в результаті чого було створено NSFNET Backbone (базова частина мережі), яка складалася з 13 територіально розподілених центрів, об’єднаних між собою вже цифровими швидкодіючими каналами зв’язку T1 швидкістю 1.45 МБіт/сек. Через деякий час контракт на керування і розвиток NSFNET отримала безприбуткова корпорація ANS (Advanced Network & Services, Inc), створена трьома компаніями, які брали участь в реорганізації NSFNET: Merit Network Inc, IBM Corporation, MCI Communication Corporation.
На сьогодні NSFNET є головною мережею INTERNET. Її діяльність фінансується урядом США. Державне супроводження опорного вузла NSFNET і мережних послуг обходиться в близько 18 млн. доларів в рік, опорна частина мережі функціонує на каналах зв’язку T3 швидкістю 45 Mbps.

2.

Глобальні мережі (Wide Area Network, WAN) – це сукупність віддалених один від одного комп’ютерів–вузлів, сумісна взаємодія яких забезпечується комунікаційною мережею передачі даних і спеціальними програмами мережної операційної системи. Основу WAN складають потужні багатокористувацькі обчислювальні системи (Host – вузли) і спеціалізовані комп’ютери, які виконують функції комунікаційних вузлів. Користувачі комп’ютера стають абонентами мережі після під’єднання свого комп’ютера до цих основних вузлів. Крім того глобальні мережі охоплюються телекомунікаційними структурами, які об’єднують локальні інформаційні мережі, що мають загальний протокол зв’язку, методи під’єднання і протоколи обміну даними. Кожна з глобальних мереж (INTERNET, Bitnet, DECnet та інші) організовувалися для конкретних цілей, а в подальшому поширювалися за рахунок під’єднання локальних мереж, які використовували їх послуги та ресурси. Для глобальних мереж характерний значний масштаб (як по площі мережі, так і по числу вузлів) та неоднорідність, тобто різний тип архітектури та програмного забезпечення їх вузлів.
Регіональна мережа пов’язує абонентів, що розміщені на значній віддалі між собою на території району, області, регіону чи країни. Як правило, це спеціалізована мережа. Мережі, які охоплюють території в тисячі кілометрів, вважають глобальними. В регіональних та глобальних мережах, як правило, існує центр управління мережею, який відповідає за ефективне і надійне функціонування мережі, за оптимальний вибір маршрутів проходження повідомлень від абонента до абонента. У вузлах мережі встановлюються потужні багатокористувацькі обчислювальні системи (Host-вузли) та спеціалізовані комутаційні комп’ютери, які зв’язані з абонентськими пунктами. Надійність мережі підвищується, якщо частина вузлів з’єднана за допомогою каналів, оминаючи центр. У вузлах мережі знаходяться спеціалізовані обчислювальні комплекси, на яких ведеться обробка інформації.
3.
З технічної точки зору INTERNET - це об’єднання транснаціональних комп’ютерних мереж, що працюють по різних протоколах, пов’язують різноманітні типи комп’ютерів, фізично передають дані по всіх доступних типах ліній - від витої пари і телефонних ліній до волоконно-оптичних і супутникових каналів. Сьогодні INTERNET складається з десятків тисяч мереж всього світу та всіх континентів. Можна сказати, що INTERNET- це мережа мереж, що оповили всю земну кулю. Питання, які мережі охоплює INTERNET, достатньо складне. На початку 90-тих роках можна було б твердити, що INTERNET об’єднує всі мережі, що працюють на основі протоколів TCP/IP. Але сьогодні багато глобально розподілених мереж, наприклад такі як BITNET, DECnet, Compuserve, які працюють на протоколах, відмінних від TCP/IP і, відповідно, не можуть бути частиною Inetrnet, проте надають своїм абонентам доступ в INTERNET через спеціальні шлюзи. Можна вважати, що телефонні мережі - це "телефонний" INTERNET. Користувач вирішує тільки свої проблеми: чи то виконує програму на віддаленому комп’ютері, чи отримує інформацію, яка знаходиться в іншому кінці земної кулі, чи вимагає інформацію з бібліотеки Конгресу США і т.д. Користувача не повинні турбувати проблеми, як це організовується.
Всі мережі мають мережні центри, які узгоджують між собою всі питання міжмережної взаємодії. Комп’ютери в мережі взаємодіють між собою згідно спеціальних правил та угод, що називаються протоколами. Існує багато найрізноманітніших протокольних стандартів (протокольних наборів), таких як DECnet, SNA, Novell/IPX, Appletalk, але для взаємодії в мережі комп’ютери повинні використовувати один і той же протокольний набір одночасно з обох сторін. Для об’єднання комп’ютерів в мережу INTERNET використовується протокол TCP/IP - Transmission Сontrol Protocol/Internet Protocol (протокол управління передачею/ міжмережний протокол). Його інакше називають технологією міжмережної взаємодії, технологією INTERNET. TCP/IP - це загальноприйняте скорочення, яке позначає набір протоколів передачі даних (біля 100), що використовуються для об’єднання комп’ютерів і обладнання передачі даних в єдину мережу. В його склад входять протоколи SMTP (e-mail), Telnet, FTP, Gopher, WAIS, Archie, WWW і багато інших.
TCP/IP, розроблений DARPA в 1970 році, був частиною експерименту в галузі міжмережної взаємодії - взаємодії різних типів мереж і комп’ютерних систем. Вперше TCP/IP був використаний в мережі ARPANET в 1983 році. До початку 90-х років став фактично стандартом. В даний час протоколи TCP/IP широко використовуються в цілому світі для об’єднання комп’ютерів в мережу INTERNET. Більша частина комп’ютерів в INTERNET прив’язана по протоколу TCP/IP.
Деколи можна зустріти вживання "Internet" з малих букв. В цьому випадку мова йде про деяку одну визначену мережу, яка використовує технологію TCP/IP. Якщо мова йде про глобальну мережу, об’єднуючу мережу, що використовує технологію TCP/IP, тоді потрібно мати на увазі INTERNET. Детальнішу інформацію про протоколи TCP/IP можна знайти в RFC (Requests For Comments) - спеціальних документах Інформаційного Центру Мереж (Network Information Center - NIC).

4.
I NTERNET надає такі основні види послуг:
1) e-mail – електронна пошта;
2) групи новин;
3) списки поштової розсилки;
4) доступ до файлів віддалених комп’ютерів;
5) сеанси зв’язку з іншими комп’ютерами, під’єднаними до INTERNET;
6) пошук інформації в базі даних в оперативному режимі;
7) спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу Internet Relay Chart;
8) доступ до інформаційної системи World Wide Web (WWW).
З додаткових послуг можна виділити наступні:
• широка передача MultiMedia;
• RadioInternet;
• розмовний конференційний зв’язок;
• безпечні угоди;
• відеоконференційний зв’язок;
• безпровідне з’єднання.
Електронна пошта
Електронна пошта, яка забезпечує пересилання електронних документів в глобальній ком’ютерній мережі, стала найпоширенішою службою INTERNET. Електронні листи разом з довільними додатками до них розбиваються на окремі частини (пакети), які передаються до адресата незалежно і можливо різними маршрутами. Після того, як всі пакети прибудуть до адресата, з них збирається первинне повідомлення. Як правило, цей процес триває в межах однієї хвилини, навіть якщо адресати знаходились в різних кінцях планети.
Використання електронної пошти передбачає наявність поштової програми, яка дозволяє:
• читати пошту, що надходить;
• відправляти пошту;
• відповідати на повідомлення, що надходять;
• надсилати повідомлення іншим користувачам через електронну пошту;
• зберігати повідомлення на майбутнє;
• читати раніше збережені повідомлення.
Кожен вузол INTERNET, що відправляє або приймає пошту, має спеціальну поштову адресу та особу, що відповідає за роботу вузла (postmaster), яка відповідає за доставку повідомлення. Postmaster також надає консультації в випадку некоректної роботи електронної пошти. Для знаходження адреси e-mail потрібної особи, можна звернутися до відповідних довідкових серверів у INTERNET.
Значною перевагою електронної пошти в порівнянні із звичайною є можливість розсилання одного повідомлення по багатьох адресах одночасно.Для цього потрібно перерахувати всіх адресатів у відповідному полі e-mail програми. Списки поштової розсилки (mailing list) - це спосіб, за допомогою якого організується взаємодія групи користувачів, зацікавлених в обміні повідомленнями один з одним та в проведенні спільних (можливо групових) дискусій. Списки поштової розсилки відрізняються від груп новин тим, що кожен учасник списку автоматично отримує по електронній пошті окремий екземпляр будь-якого повідомлення, яке з’являється в даному списку поштової розсилки. Списки поштової розсилки менші за обсягом від груп новин; вони бувають специфічні і строгі за змістом. Список поштової розсилки має власну поштову адресу. Деякі списки контролюються або модеруються. Це означає, що модератор продивляється повідомлення електронної пошти i вирішує, які з них розсилати.
Групи новин
Групи новин - це загальнодоступні дискусійні форуми, як наприклад клуби по інтересах. Повідомлення формуються у формі каталогів. Фізично інформація, що міститься в окремих групах новин, зберігається на серверах провайдерів, університетів, корпорацій і т.д. Як правило, життєвий цикл повідомлень обмежений, і вони знищуються через деякий час, - в іншому випадку сервери були би загромаджені ними на протязі декількох місяців.
Користувачі INTERNET постійно відправляють в групи новин найрізноманітніші повідомлення. На протязі приблизно доби ці повідомлення через USENET надходять практично на всі вузли INTERNET для остаточного ознайомлення в групу новин. Група новин INTERNET - це всесвітня розподілена дошка оголошень bulletin board systems.
Типова робота з групою новин полягає в наступному: спочатку користувач бачить перше повідомлення, потім відповідаєте на нього, потім відповіді на запитання і т.д. Таким чином ви можна прочитати весь діалог або тільки ті його частини, що вас цікавлять. Для контактування з групами новин були розроблені спеціальні програмні засоби, які призначені для роботи з повідомленнями, оскільки самі по собі тогочасні броузери не мали засобів доступу до повідомлень.
Найпоширенішою дошкою оголошень став USENET. USENET - це всесвітня розподілена дошка оголошень (bulletin board system BBS). Користувачі INTERNET по всьому світу постійно відправляють в групи новин найрізноманітніші повідомлення і протягом доби ці повідомлення через USENET надходять практично на всі вузли INTERNET для загального ознайомлення. Зараз в мережі Usenet функціонує понад 15 тисяч груп новин, які відображають практично всі сторони сучасного життя. В телеконференціях можна зустріти документацію по найсучаснішому програмному забезпеченню, статті відомих вчених, і нарешті все що завгодно. Телеконференціями (групами новин) в свій час називалися файлові ділянки на серверах, до яких мали доступ до читання і запису всі бажаючі обмінюватися інформацією по певних темах.
Крім того проводиться розповсюдження інформації за допомогою "закритих” телеконференцій типу Clarinet.
Всі телеконференції можуть бути модеровані (керовані) або немодеровані. Модеровані телеконференції можуть наповнюватися інформацією тільки визначеними особами - модераторами. Інші користувачі мережі можуть тільки читати цю інформацію. Модератори (конкретні особи) несуть відповідальність за зміст телеконференцій. Немодеровані телеконференції доступні для розміщення інформації будь-яким користувачам мережі. Модеровані телеконференції стали засобом висловлення думки модераторів, тобто керованим засобом масової інформації - електронними газетами. Прикладом однієї з найсерйозніших електронних газет, доступних в мережі INTERNET є ієрархія телеконференцій Clarinet, яка містить понад сотні груп новин, присвячених політичній, економічній, правовій. спортивній та іншим тематикам. Наповненням телеконференцій займається декілька інформаційних агентств, серед яких, наприклад, Reuters, API, UPI, NewsBytes.
Користувачі, які не можуть знайти групу новин по своїх інтересах, доклавши деяких зусиль, можуть створити свою власну групу новин.
Побудова назв телеконференцій.
Імена телеконференцій мають ієрархічну структуру. Вищий рівень цієї структури називають ієрархіями телеконференцій. Ієрархії бувають територіальними - тоді їх назви співпадають з позначеннями країн або домінуючих в цих країнах систем (наприклад, de, ukr, relcom). Також існують міжнародні ієрархії, найвідомішими з яких є:
• comp - обговорення питань, пов’язаних з комп’ютерами і програмуванням;
• news - обговорення програми обміну новинами, питання розвитку системи телеконференцій;
• rec - відпочинок, хобі, захоплення;
• sci - дискусії і обмін досвідом з різних наукових дисциплін;
• soc - питання суспільного життя;
• talk - обговорення дискусійних питань за інтересами;
• misc - теми, що не входять в жоден з класів, або які одночасно охоплюють кілька класів;
• biz - бізнес і альтернативна ієрархія.
Назви телеконференцій складаються з назви ієрархії і теми, зв’язаних крапкою (наприклад, телеконференція news.answers відноситься до ієрархії news і присвячена відповідям на питання, що найчастіше ставляться). Ця конференція має двокореневу назву. При необхідності можуть формуватися трьох-, чотирьох- і п’ятирівневі назви. Традиційно в телеконференції Usenet заборонялося розміщати будь-яку комерційну інформацію, проте ця традиція була порушена. Внаслідок цього сьогодні певне місце в системі телеконференцій займає відверта реклама. В комерційних групах новин розміщаються рекламні оголошення про купівлю, обмін чи продаж товарів і послуг. Комерційні телеконференції української частини INTERNET представлені в таблиці 2 (додаток). Адреси деяких некомерційних телеконференцій української частини INTERNET представлені в таблиці 3 (додаток).
Служби доступу INTERNET до віддалених файлів.
Інформаційні архіви - це "комп’ютерні бібліотеки", в яких зберігаються різноманітні матеріали і програми, що користуються тривалим попитом і нерідко мають значний обсяг. Інформація в архівах зберігається у вигляді файлів, які в залежності від їх тематичної спрямованості групуються в каталоги і підкаталоги, створюючи деревовидну структуру (аналогічну файловій структурі операційних систем MS-DOS і UNIX). Каталог найвищого рівня називається кореневим каталогом архіву.
Основною функцією поштового серверу інформаційного архіву є пересилання по запиту користувачів необхідних файлів засобами електронної пошти. В процесі підготовки файлу до пересилання поштовий сервер автоматично виконує (у випадку необхідності або по запиту користувача) операції стиску і кодування інформації. Поштові програмні сервери, що працюють з інформаційними архівами, можна розділити на три види:
• файловий сервер;
• FTPmail-сервер;
• WAISmail-сервер.
Файловий сервер обслуговує тільки один інформаційний архів і призначений тільки для автоматичного прийому запитів користувачів і видачі по електронній пошті результатів їх виконання у вигляді файлів з текстовою інформацією, графічними продуктами, програмами і т.д.;
FTPmail-сервер дозволяє користувачу отримати файли з віддалених інформаційних архівів, що працюють в режимі FTP (File Transfer Protocol). Функції FTPmail-серверу складніші, ніж файлового серверу. По запиту користувача сервер автоматично формує програму взаємодії з віддаленим архівом, проводить сеанс зв’язку і відсилає його результати замовнику по електронній пошті;
Доступ до файлів віддалених комп’ютерів відбувається під керуванням протоколу передачі даних File Transfer Protocol, а для обміну інформацією комп’ютер потрібно під’єднати до FTR серверу вузлового комп’ютера в INTERNET, на якому зберігаються файли, призначені для передачі інформації. Багато загальнодоступних FTR серверів дозволяють під час сеансу зв’язку отримати будь-які файли, які цікавлять користувача.
Довідково-пошуковий WAISmail-сервер (Wide Area Information Service) призначений для пошуку інформаційних архівів, що містять необхідні файли.

5.

Теоретично гіпертекст — це усього лише зручний спосіб представлення інформації. Але на практиці гіпертекст — це можливість зробити посилання на інші документи за допомогою слів, фраз, малюнків. Ім’я кожного з цих місць можна зв'язати з іншим документом, у якому міститься більш докладна інформація. Коли користувач вибирає посилання в першому документі, браузер відкриває другий документ із більш докладними даними.
У гіпертексту є дві важливі особливості.
1. Інформація ніяк не впорядковується — документи просто зв'язуються один з одним за допомогою посилань. Хоча головною метою багатьох методів є саме впорядкування інформації тим або іншим способом (наприклад, у виді ієрархії), у гіпертексті основна увага приділяється створенню інформаційних зв'язків. Таким чином, гіпертекст — це спроба створення моделі, що описує спосіб представлення інформації в мозку людини.
2. Інформаційні зв'язки можуть існувати між самими різними документами. Створюючи впорядкований список або схему, ви поміщаєте на кожне місце в списку або ієрархії (тобто в структурі) тільки один елемент. А в гіпертексті кожен інформаційний фрагмент (або елемент) може знаходитися в багатьох, причому зовсім різних, місцях структури.
Термін гіпермедіа (hypermedia) використовується для опису того, що ви знаходите в Web. Гіпермедіа — це природне узагальнення поняття гіпертексту, що відноситься до документів, у яких розміщується не тільки текст, але і мультимедіа, тобто зображення, відеозаписи і звук. Ці елементи також можна зв'язувати з іншими документами гіпермедіа. Наприклад, на Web-сторінці можна зв'язати зображення з документом таким чином, що якщо користувач клацне на зображенні, браузер відкриє відповідний документ.

6,

Комп’ютерна графіка з’явилась достатньо давно — вже у 1960-х роках існували повноцінні програми роботи з графікою. Сьогодні прийнято користуватися термінами "комп’ютерна графіка” і "комп’ютерна анімація”. Поняття "комп’ютерна графіка” об’єднує всі види робот зі статичними зображеннями, "комп’ютерна анімація” має справи з зображеннями, які динамічно змінюються.
Справжнього широкого раозвитку комп’ютерна графіка зазнала з появою персональних комп’ютерів "Macintosh” (МАС) фірми Apple, які спеціально визначалися для потреб поліграфії. Саме для платформи МАС почали з’являтися перші спеціалізовані операційні системи та графічні редактори. Але сталося так, що справжніми "массовими” комп’ютерами стали комп’ютери класу IBM/PC (РС). Тоді більшість звичайних сьогодні для багатьох оболонок та редакторів почали відтворюватися на базі графічного досвіду МАС, але перекладені для комп’ютерів РС. Так з’явилася славнозвісна операційна система Windows, а також дуже велика кількість звичних для користувачів комп’ютерів РС пакетів, різнопланових програм та редакторів (наприклад: QuickTime, Page Maker, майже всі продукти корпорації Adobe та багато інших).
У теперішній час, завдяки грандіозному розвитку комп’ютерної техніки, деякі сторони нашого життя неможливо уявити собі без застосування комп’ютерних технологій, у тому числі без комп’ютерної графіки. Це, насамперед:
• усі види поліграфічних процесів;
• майже вся рекламна індустрія;
• телебачення;
• моделювання нових видів одягу;
• проектно-конструкторські розробки й т. д.
На базі засобів комп’ютерної графіки та інших прогрессивних технологій в останній час з’явилися зовсім нові, не схожі ні на що раніш відоме, напрямки виробництва, профессії, навіть середовища та взаємостосунки. Звичними зараз звучать для більшості з нас поняття: "віртуальна реальність”, "зона інтернет”, "телеконференція”, "аудіо та відео у реальному часі” та інші. Все це є невід’ємною частиною так званої "комп’ютерної революції”, яку всі ми зараз відчуваємо на собі.
Наслідками всесторонньго вторгнення комп’ютерізації у майже всі сфери діяльності людини є й поява нових типів мистецтва. До таких можна віднести комп’ютерну музику та анімацію. Остання з’явилася саме завдяки розвитку одного з видів комп’ютерної графіки, а саме — тривимірної (3D) графіки та анімації. Цей тип графіки, а точніше, клас редакторів 3D набув за останні 1-2 роки достатньо широкого розповсюдження не тільки у колах спеціалістів, які користуються спеціалізованими дуже міцними графічними станціями, а й у колах користувачів середнього класу, у т. ч. й користувачів домашніх комп’ютерів. Цьому, перш за все, сприяє розвиток спрямованних на працю з 3D графікой не тільки програмних продуктів, а й поява апаратних засобів, також спрямованних на підтримку та прискорення різноманітних 3D процесів. До цих засобів слід віднести такі, як:
• 3D акселератори, які входять до складу майже всіх сучасних відеоадаптерів;
• процесори з підтримкою ММХ команд;
• спеціалізовані процесори типу RISC, Silicon Graphics;
• процесори з підтримкою нової технології 3D NOW та ін.
Своєрідним синтезом майже усіх типів комп’ютерної графіки став й такий тип графіки, як "Web-дизайн”, який прийшов до нас разом із втіленням у повсягденне життя все більшої й більшої спільноти інтернету. Тут присутні й елементи, які досі використовувались лише при верстці друкованних видань, і фрагменти анімації та відео, й моменти моделювання різних об’єктів.
Далі буде більш детально розглянуто різні типи комп’ютерної графіки, їх характерні риси й можливості, а також розписані особливості та призначення деяких з величезної кількості сучасних графічних редакторів, які є найбільш популярними серед спеціалистів у галузях, пов’язаних з комп’ютерною графікою.

6.1.
По своїй структурі зображення можуть бути растровими та векторними (мал. 1).Векторні зображення (створюються такими програмами, як Corel DRAW, Adobe Illustrator, AutoCad і іншими) визначаються математично як вектори - набори крапок (а точніше - координат), сполучених лініями. Вектори описуються функціями, що визначають величину (розмір) ліній і їх напрям (кути, кривизна). Файли, в яких зберігаються векторні образи, є списками кодованих рядків з інформацією щодо того, що розташовує, форми, напряму, довжини, кольору і інших даних. Елементарні графічні елементи векторного файлу представляють з себе самостійні системи і володіють всіма властивостями, включеними в їх опис.
Оскільки кожний векторний об'єкт є незалежною системою, його можна переміщати і багато разів змінювати його властивості, зберігаючи при цьому первинну якість і чіткість зображення і не впливаючи на інші об'єкти ілюстрації. Ці властивості роблять векторні програми (такі як Corel DRAW) дуже зручними для ілюстративного і тривимірного моделювання, де в процесі роботи часто вимагається створювати окремі об'єкти, видозмінювати їх, компонуючи загальне зображення.
Якість векторних ілюстрацій не
залежить від дозволу ілюстрації – мал..1
це поняття для векторних образів взагалі втрачає значення, будучи завжди максимальним. Це означає, що векторні ілюстрації завжди відображаються з максимальним дозволом, якого дозволяє досягти пристрій виводу (принтер, монітор). Якість друку ілюстрації, наприклад, на принтері з дозволом 600 точок на дюйм буде вище, ніж на принтері з дозволом 300 точок на дюйм.
Растрові зображення (також називаються мальованими, або точковими; формати файлів BMP, TIFF, JPEG, GIF і інші), складаються з окремих крапок (елементів зображення), іменованих пікселями, які формують узор за рахунок різного положення і забарвлення. На відміну від векторних ілюстрацій, працюючи з растровими зображеннями, можна коректувати як окремі дрібні ділянки, аж до крапок, так і проводити значні зміни і усилювати різні ефекти.
Оскільки кожний елемент зображення (піксель) має власний колір, то, поелементно змінюючи вибрану область, можна створювати фотографічні ефекти, такі як затінювання і посилення кольору.
При певному видаленні або масштабі колір і форма растрового зображення виглядатимуть суцільними. При збільшенні ж зображення можна побачити складові його окремі квадратики. Збільшення розміру растрового зображення відбувається за рахунок збільшення кожного елемента, що огрублює всі лінії і форми.
Зменшення розміру растрового зображення також спотворює початковий вигляд, оскільки для зменшення загального розміру зображення частина його елементів віддаляється. Крім того, оскільки растрове зображення створено з впорядкований розставлених точок не можна маніпулювати його окремо взятими частинами (тобто переміщати їх), не порушуючи цілісності всього зображення.

6.2.
Деталізація і якість. При порівнянні зображень векторного і растрового форматів кращу якість відображення кольорів і текстури забезпечують растрові зображення, але разом з тим вони займають більший об'єм пам'яті і вимагають більшого часу для друку. Векторні зображення містять більш чіткі лінії і при друці вимагають менших ресурсів.
Програми малювання і обробки растрових зображень (Corel PHOTO-PAINT, Adobe PhotoShop) застосовуються, коли необхідно відобразити безперервну зміну тону і дістати доступ до пікселів малюнка. Ілюстраційні програми (такі як CorelDRAW, Adobe Illustrator) працюють з векторними зображеннями, дозволяючи створювати окремі об'єкти і в процесі роботи маніпулювати ними на рівні вузлів.
Роздільна здатність. При створенні растрових зображень якість результату залежить від вибраних на початковій стадії процесу параметрів дозволу. Дозвіл - це загальний термін, що визначає кількість елементів інформації, що міститься у файлі зображення, а також рівень деталізації, який може забезпечити пристрій введення, висновку або відображення. При роботі з растровими малюнками дозвіл впливає як на якість результату роботи, так і на розмір файлу.
Вибір з урахуванням вживання. При роботі з растровими зображеннями слід враховувати, де вони застосовуватимуться, оскільки інформація про дозвіл зображення звичайно зберігається разом з файлом. При друці растрового файлу, наприклад, на фотонабірному автоматі з дозволом 1270 крапок на дюйм він буде надруковано з тим дозволом, який був встановлений при створенні зображення, якщо воно не вище за дозвіл пристрою висновку. Якщо ж образ буде видимим тільки на екрані як Web-сторінка, для нього достатньо вибрати дозвіл 72 або 96 dpi.
Ефективність в роботі. Визначення образів у вигляді ряду векторів в цілому забезпечує велику ефективність при роботі з ними, ніж визначення образів як величезної кількості окремих крапок. Це пояснюється тим, що навіть простий об'єкт може складатися з багатьох тисяч крапок, кожна з яких повинна мати власні атрибути.
В той же час той же образ може бути визначений у вигляді невеликої кількості сегментів кривої. Отже, файли векторних образів, як правило, мають менший розмір, ніж файли порівнянних растрових образів.
Окрім створення більш компактних файлів, векторні образи забезпечують інші важливі переваги. Відмінності між растровим і векторним малюнками починають виявлятися при спробі їх масштабувати. Растрові малюнки можуть містити контур і заливку, але вони не зберігатимуть той же ступінь деталізації, як у векторних образах. При масштабуванні ж векторних образів зберігаються всі характеристики контура (зокрема, ширина) і заливки. Наприклад, розмір образу Corel DRAW можна легко змінювати без втрат якості в діапазоні від піктограми до великого плаката.
Ця легкість масштабування виникає з механізму визначення плавних кривих ліній, що використовується в Corel DRAW. На відміну від растрових малюнків вони зберігають свою плавність і безперервність навіть при значному збільшенні (растрові образи при цьому стають східчастими). Такі криві називаються кривими Безье на ім'я французького інженера Безье (Besier), який в 1970-х роках розробив теорію їх математичного опису.
Саме завдяки тому, що векторні малюнки складаються з кривих і вузлів, описуваних математичними формулами і що генеруються при малюванні, Corel DRAW демонструє такі фантастичні можливості в створенні складних криволінійних образів.
Багато графічних розробок призначаються для висновку у вигляді твердих копій, і тут векторні образи CorelDRAW підходять як не можна краще.

6.3.
Не дивлячись на очевидні достоїнства векторів, у цілому ряді випадків розробники графіки не можуть обійтися без растрів. Це торкається, наприклад, створення ілюстрацій для публікації в Інтернеті. Багато Web-оглядачів поки що не можуть інтерпретувати образи векторних форматів. Тому сьогодні вимагається, щоб графічні образи, розміщувані на Web-сторінках, були растровими.
Тут, проте, виникає один важливий аспект: вартість передачі графічної інформації. Звичайні растрові файли мають значний об'єм, і передавати їх по мережах в чистому вигляді було б дуже невигідний. В результаті досліджень були створені спеціальні стислі растрові формати -: GIF (Graphics Interchange Format) і JPG або JPEG (Joint Photographic Experts Group).
Формат GIF був розроблений як міжплатформений графічний стандарт і підтримується всіма графічними додатками і Web-оглядачами. Формат GIF краще використовувати для зберігання ілюстрацій з невеликою кількістю кольорів або чіткими межами між ними. GIF може берегти зображення з глибиною кольору до 8 розрядів (256 кольорів). Цей формат передбачає декілька додаткових можливостей - таких, як прозорий фон і міжрядкова розгортка (поступовий вивід всього зображення з поступовим поліпшенням якості).
Файли GIF забезпечують стиснення зображення без втрат. Це означає, що зображення, записане у файл GIF, виглядатиме практично так само, як оригінальне. Проте через обмеженість колірної палітри неминучі втрати або зміни деяких кольорів. У форматі GIF використовується нескладний алгоритм стиснення, тому малюнки при завантаженні виводяться на екран достатньо швидко.
JPEG краще підходить для зображень з багатою колірною гаммою, наприклад, фотографій або скануючих малюнків. JPEG підтримує 24-розрядні колірні палітри глибиною до 16.7 мільйонів кольорів. Це робить його чудовим вибором для зберігання повнокольорових зображень. У форматі JPEG використовується алгоритм стиснення зображення з втратами (виключається інформація, втрата якої для конкретних випадків допустима), забезпечуючи високу якість зображення разом з високим ступенем стиснення. В графічних програмах при збереженні ілюстрації можна вказати необхідний ступінь стиснення: чим нижче ступінь стиснення, тим вище якість зображення. Файли JPEG при висновку на екран вимагають деякого часу для розпаковування.
Окрім JPEG і GIF, останнім часом на різних комп'ютерних платформах все ширше застосовуються файли формату PNG (Portable Network Graphic). Зображення, збережені в цьому форматі, можна стискати, зменшуючи їх розмір без втрати якості зображення. Формат PNG використовується для різних видів графічних зображень - - від простих картинок малого розміру до вельми складних фотознімків.
Формат PNG був створений не від хорошого життя. В 1994 компанії CompuServe і Unisys (розробник формату GIF і утримувач прав на алгоритм стиснення GIF) вирішили стягувати ліцензійні платежі зі всіх розробників програмного забезпечення, в якому використовується функціональність GIF. У відповідь на це група незалежних фахівців створила проект, який спочатку називався Portable Bitmap Format. Нова, альтернативна GIF, концепція була відкритою для використання, обговорення і модернізацій, а незабаром формат одержав свою сучасну назву Portable Network Graphics.
В даний час можливості формату PNG значно перевищують скромні характеристики GIF. Офіційна специфікація PNG підтримує 48-розрядну кольоровість, 16-розрядні RGB-канали і 16-розрядні півтони. В більш зрозумілих термінах це означає 65000 різних відтінків кожного кольору монітора (червоного, зеленого і синього). Існує також анімаційна версія формату PNG - MNG (Multiple-image Network Graphics).
В цілях підтримки нових стандартів Інтернету створена специфікація векторної графіки VML (Vector Markup Language - мова векторної розмітки). Ініціатором цієї пропозиції виступила корпорація Microsoft спільно з рядом інших компаній - Visio, Hewlett-Packard, Autodesk і Macromedia. Новий стандарт повинен спростити і прискорити редагування і відображення векторної графіки в Інтернеті. CorelDRAW, окрім всіх згаданих форматів, також повністю підтримує (експорт/імпорт, відкриття/збереження) новий формат векторної графіки Scalable Vector Graphics (SVG), описаний в специфікації Web-мови XML, що стискається (Extensible Markup Language)

6.4.

В залежності від типу графіки, з якою необхідно працювати, програмні засоби, які дозволяють у кінцевому підрахунку створювати ті або інші види комп’ютерної графіки, також можна поділити на відповідні види. Серед величезного різноманіття таких програмних засобів існують як спеціаліз

Категорія: Розробки студентів (2009) | Переглядів: 1774 | Додав: Максік
Всього коментарів: 1
28.11.2009 Спам
1. Галина (galanet)
Зміст цього реферату не відповідає його темі.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Стеценко Г.В. © 2017
Пошук
Календар
«  Листопад 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Статистика

На сайті всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Архів записів
Використовуються технології uCoz

Пишу українською